«Благословен єси, о Боже батьків наших, благословенне твоє ім'я по всі віки! Хай небеса тебе благословлять і всі твої створіння по всі віки.» (Книга Товита 8:5)

Євангелія від Матея 22

Глава:

Весільний бенкет 1-14; податок кесареві 15-22; воскресіння мертвих 23-33; найбільша заповідь 34-40; Месія-Син і Господь Давида 41-46

1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:

2 “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.

3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.

5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;

6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.

7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.

8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.

9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.

10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.

11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,

12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.

13 Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.

14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.”

15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.

16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.

17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”

18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?

19 Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.

20 Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”

21 Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”

22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.

23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:

24 “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.

25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.

26 Так само і другий і третій аж до сьомого.

27 Нарешті, після всіх померла й жінка.

28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”

29 Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.

30 У воскресінні не .женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.

31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:

32 Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!”

33 І чувши це народ, дивувався його навчанню.

34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.

35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:

36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”

37 Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:

38 це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.

40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”

41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:

42 “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”

43 Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,

44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.

45 Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”

46 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.