«І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;» (Євангелія від св. Марка 6:7-8)

Євангелія від Марка 14

Глава:

У домі Симона прокаженого 1-11; Тайна Вечеря 12-31; у саді гетсиманськім 32-52; перед Каяфою 53-65; Петро відрікається 66-72.

1 Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,

2 але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!

3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.

4 Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!

5 Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.

6 Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.

7 Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.

8 Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.

9 Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."

10 Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.

11 Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

12 А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?"

13 І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,

14 і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?

15 І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."

16 Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.

17 Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма.

18 І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."

19 Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"

20 Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.

21 Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"

22 І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."

23 Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.

24 Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.

25 Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."

26 І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.

27 І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.

28 Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."

29 А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!"

30 Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."

31 А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.

32 І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."

33 І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.

34 Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."

35 Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.

36 І мовив: "Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."

37 І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?

38 Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"

39 І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.

40 І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.

41 Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.

42 Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"

43 І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших.

44 Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."

45 І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його.

46 А вони наклали на нього руки й схопили його.

47 Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.

48 Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.

49 Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання."

50 Тоді всі, лишивши його, повтікали.

51 Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,

52 тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.

53 І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.

54 Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.

55 Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.

56 Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.

57 А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:

58 "Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."

59 Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.

60 Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"

61 Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"

62 "Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."

63 Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?

64 Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.

65 Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.

66 Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика

67 і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."

68 Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав!

69 Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."

70 Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."

71 Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.

72 І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.