Діяння Апостолів 23

Павло перед юдейською радою 1-11; змова проти Павла 12-22; Павло в'язень Кесарії 23-35

1 Поглянувши на синедріон, Павло мовив: "Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом."

2 Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.

3 Тоді Павло сказав до нього: "Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?"

4 Присутні ж сказали: "Ти зневажаєш Божого первосвященика!"

5 А Павло мовив: "Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу."

6 Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: "Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!"

7 Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;

8 бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.

9 І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: "Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?"

10 Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.

11 А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: "Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі."

12 Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб'ють Павла.

13 Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.

14 Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб'ємо Павла.

15 Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»

16 Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.

17 Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: "Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати."

18 Той узяв його, привів до тисяцького й каже: "В'язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати."

19 Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: "Що маєш мені оповісти?"

20 «Юдеї, - відповів той, -змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.

21 Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб'ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»

22 Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: "Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це."

23 І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.

24 Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»

25 І написав листа такого змісту:

26 «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!

27 Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.

28 Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;

29 я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.

30 Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»

31 Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.

32 Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню.

33 Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.

34 Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:

35 "Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці." І велів стерегти його в Преторії Ірода.