«Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром. Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.» (Книга Проповідник 1:14-15)

Діяння Апостолів 26

Глава:

Промова Павла перед Агриппою 1-23; Павло йде на суд цісарський 24-32

1 Агриппа ж сказав до Павла: "Дозволяється тобі про себе говорити." Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону.

2 «Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять,

3 - особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче.

4 Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї.

5 Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри - фарисеєм.

6 Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом;

7 (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти. За цю надію, царю, мене юдеї винуватять.

8 Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?

9 Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина,

10 - що я і робив у Єрусалимі. Сам я багато святих позамикав був у в'язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос.

11 І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах.

12 Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників,

13 у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною.

14 Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: "Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою."

15 А я озвався: "Господи, хто ти?" Господь же сказав: «Я - Ісус, якого ти переслідуєш.

16 Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з'явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з'явлюся.

17 Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю,

18 щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими.

19 Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню,

20 а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.

21 За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти.

22 Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити:

23 що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.»

24 Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: "Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля."

25 А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю.

26 Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося.

27 Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків? Знаю, що віруєш.»

28 Агриппа ж до Павла: "Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!"

29 А Павло: "Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, - без оцих кайданів."

30 Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними,

31 і відійшли набік та розмовляли між собою: "Цей чоловік - казали - не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів."

32 Аґриппа ж сказав до Феста: "Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря."