Ісус - добрий пастир 1-21; на святі Обновлення храму Ісус об'являє себе Сином Божим 22-30; юдеї хочуть Ісуса каменувати 31-42
1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!
2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.
3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5 Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.
8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
9 Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.
11 Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
13 Бо він - наймит і не турбується вівцями.
14 Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!
17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
20 Численні з них мовили: "Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?"
21 Інші ж: "То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?"
22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
24 Обступили його юдеї і йому кажуть: "Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!"
25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.
26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
29 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
30 Я і Отець - одно.»
31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
32 Тоді мовив до них Ісус: "Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?"
33 А юдеї відповіли йому: "За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!"
34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?
35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! -
36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?
37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.
41 Багато людей посходилось до нього і казали: "Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина."
42 І увірували у нього численні.