«Хто береже заповідь, той береже себе самого, а хто словом нехтує, той помре. Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і він йому відплатить за його добродійство.» (Книга Приповідок 19:16-17)

Послання до Євреїв 5

Глава:

Христос - первосвященик

1 Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи;

2 що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений,

3 і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи.

4 Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон.

5 Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: "Син мій єси, я сьогодні породив тебе."

6 Як і на іншому місці каже: "Ти - священик навіки за чином Мелхиседека."

7 Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність;

8 і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху,

9 і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні,

10 і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека.

11 Про те ми мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви на розум недолугі.

12 Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви.

13 Бо хто ще молоко вживає, той не досвідчений у вченні правди, - він бо немовлятко.

14 А тверда страва для дорослих, у яких із-за звички почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла.