«Одіж на ньому, немов сніг, була біла; волосся на голові у нього, немов чиста вовна; престол його, як полум'я вогненне; колеса його, як вогонь палючий.» (Книга пророка Даниїла 7:9)

Послання до Євреїв 6

Глава:

Зрадники віри спасаються з трудом

1 Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, - тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,

2 про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.

3 Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.

4 Воно бо неможливо тих, - які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,

5 скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,

6 та й відпали! - знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.

7 Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;

8 а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.

9 Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.

10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.

11 Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,

12 щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.

13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,

14 кажучи: "Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми."

15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:

16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.

17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,

18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.

19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,

20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.