«І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити ...» (Перша книга царів 3:11)

Приповідки 6

Глава:

Обережність при запоруках 1-5; ледачий та мурашка 6-11: лукавий 12-15: що Богові осоружне 16-19; чужоложство 20-35

1 Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,

2 коли зв'язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,

3 вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | - іди, смирися, наполягай на твого ближнього;

4 не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.

5 Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.

6 Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.

7 Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, -

8 і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.

9 Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?

10 Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,

11 і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.

12 Людина розбещена, чоловік безбожний | - ходить з неправдивими устами,

13 мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.

14 З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.

15 Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.

16 Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:

17 горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,

18 серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,

19 фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.

20 Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.

21 Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.

22 Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; | повчальні докори - дорога життя.

23 Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

24 щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.

25 Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,

26 бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.

27 Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?

28 Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?

29 Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.

30 До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.

31 Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.

32 Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.

33 Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.

34 Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.

35 Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.