«І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого ...» (Книга Вихід 23:10-11)

Приповідки 25

Глава:

Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

1 Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.

2 Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава - досліджувати слово.

3 Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.

4 Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.

5 Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.

6 Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.

7 Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.

8 Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?

9 Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,

10 щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | - і твоя слава не відступить від тебе.

11 Золоті яблучка в оправі срібній, | - слово сказане до речі.

12 Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | - так мудрий докоритель для уважного вуха.

13 Що в жнива сніжна прохолоде | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.

14 Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.

15 Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку.

16 Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.

17 Багато не вчащай до дому друга твогс, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.

18 Що довбня, меч та стріла гостра, | - те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.

19 Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.

20 Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, - такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.

21 Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,

22 бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.

23 Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний - лице сердите.

24 Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.

25 Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.

26 Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.

27 Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.

28 Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.