Ізраїль навертається до Бога, але нещиро
1 Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть; він ударив, він і рани перев'яже.
2 Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити.
3 І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати; його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде; немов весняний дощ, який зрошує землю.
4 Що мені діяти з тобою, Ефраїме? Що мені діяти з тобою, Юдо? Таж любов ваша, немов уранці мряка, мов та роса, що притьмом геть приходить.
5 Тому я їх навчав через пророків, грозив їм уст моїх словами, і суд мій виходить, наче світло.
6 Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога - над всепалення.
7 Вони ж, як люди, союз порушили і зрадили мене там.
8 Гілеад - місто злочинців, вкрите слідами крови.
9 Неначе зграя розбишак, що на людей чигає, отак священиків ватага вбиває на шляху сихемськім. Вони мерзоти чинять!
10 В домі Ізраїля бачив я страшні речі: там блуд в Ефраїма, опоганивсь Ізраїль.
11 Та й тобі, Юдо, призначене жниво, як я відкличу полон народу мого.