«Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах і коли цареві довподоби, нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу; бо ми, я і народ мій, видані, щоб нас вигубити ...» (Книга Естер 7:3-4)

Левіт 17

Глава:

Єдність місця культу 1-9; заборона вживати кров 10-14; здохлі або розірвані тварини 15-16

1 Господь сказав Мойсеєві:

2 «Промов до Арона й до синів його і до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Ось що заповідав Господь:

3 Хто б то не був із дому Ізраїля, що заріже чи вола, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто заріже поза табором,

4 та не приведе його до входу в намет зборів, щоб принести в жертву Господеві перед храминою Господньою, той відповідатиме за пролиту кров; бо він пролив кров, і такий чоловік буде викорінений з-поміж свого люду.

5 Це для того, щоб сини Ізраїля ті жертви, які різали звичайно в чистому полі, приносили Господеві, до входу в намет зборів, священикові, та щоб жертвували їх як мирні жертви Господеві.

6 Священик покропить кров'ю жертовник Госпо-день перед наметом зборів і воскурить тук як приємний запах на честь Господа.

7 Тож не приноситимуть більш своїх жертв козлоногим (ідолам), що за ними блудно ходили. Це буде віковічною установою для них і для їхніх поколінь.

8 Далі їм скажеш: Кожен чи з дому Ізраїля, чи з приходній, що перебуває між вами, як приноситиме всепалення або жертву,

9 і не принесе її до входу в намет зборів, щоб там жертвувати її Господеві, такий чоловік викоріниться з-поміж свого люду.

10 Хто б то не був, чи з дому Ізраїля, чи з приходній, що пробувають між вами, що їстиме хоч яку б кров, - я повернусь проти того, що їстиме кров, і викоріню його з-поміж його людей;

11 бо в крові - життя тіла, і я вам дозволив уживати її на жертовнику в покуту за ваші душі, кров бо чинить покуту, оскільки в ній життя.

12 Тим то й сказав я синам Ізраїля: ніхто з-поміж вас не сміє споживати крови, і приходень, що пробуває між вами, не сміє їсти крови.

13 Хто б то не був, чи з синів Ізраїля, чи з при-ходнів, що перебувають серед вас, коли вполює якусь дичину, чи птицю, яку можна їсти, нехай вицідить кров її й засипле землею.

14 Бо життя кожного тіла - це кров його; тим то й сказав я синам Ізраїля: Не їжте крови ні з якого тіла; а що кров то життя кожного тіла, то хто б її не їв - викоріниться.

15 Кожен, хто їстиме або здохлятину, або розірване звірем, чи то буде тубілець, чи приходень, нехай випере свою одіж і вимиється в воді; він буде нечистим до вечора; тоді ж стане чистим.

16 Коли ж не випере й не вмиється ввесь, нестиме гріх свій.»