«Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!» (Євангелія від Йоана 10:15-16)

І Книга Самуїла 23

Глава:

Давид у Кеїлі 1-13; Давид у Хореші 14-15; його відвідує Йонатан 16-28

1 Давида сповістили, що філістимляни облягли Кеїлу й токи грабують.

2 І спитав Давид Господа: "Чи мені йти й бити отих філістимлян?" Господь відповів Давидові: "Іди та побий філістимлян і визволи Кеїлу."

3 Однак люди Давидові йому сказали: "Ось ми вже тут, в Юдеї, тремтимо зо страху, а що ж то буде, коли підемо на Кеїлу, на військо філістимлян?"

4 Давид спитав Господа вдруге, й Господь йому відповів: "Виряджайся йти в Кеїлу: я видам філістимлян тобі в руки."

5 І пішов Давид із своїми людьми в Кеїлу, вдарив на філістимлян, зайняв їх скотину, і завдавши їм тяжкої поразки, визволив мешканців Кеїли.

6 Коли ж Евіятар, син Ахімелеха, втік був до Давида в Кеїлу, - ефод був при ньому.

7 Як донесли Саулові, що Давид увійшов У Кеїлу, він мовив: "Бог видав його мені в руки, бо він замкнув себе самого, ввійшовши в місто з ворітьми й засувами."

8 І скликав Саул увесь народ до зброї, щоб двигнутися під Кеїлу та й облягти Давида з його людьми.

9 Довідавшись, що Саул кує на нього лихо, Давид сказав до священика Евіятара: "Принеси сюди ефод!"

10 Далі Давид сазав: «Господи, Боже Ізраїля! Слуга твій справді довідавсь, що Саул заповзявся двигнутися проти Кеїли, щоб через мене зруйнувати місто.

11 Чи городяни Кеїли видадуть мене йому в руки? Чи прийде Саул, як прочув слуга твій? Господи, Боже Ізраїля, сповісти, благаю, про це слугу твого!» І Господь відповів: "Прийде!"

12 Давид спитав: "Чи видадуть городяни Кеїли мене й моїх людей Саулові в руки?" Господь відповів: "Видадуть!"

13 Тоді Давид зо своїми людьми - якихось шістсот чоловік - зібрався, і вони покинули Кеїлу й тулились, де попало. Якже Саулові донесли, що Давид утік із Кеїли, він покинув похід.

14 Давид перебував у пустині у сховищах; він перебував у горах у пустині Зіф, а Саул шукав його без перестанку, та Бог його не видав йому в руки.

15 Давид, однак, боявся, бо Саул вийшов у похід чигати на його життя. Був же тоді Давид у пустині Зіф, в Хореші.

16 Йонатан, син Саула, вибравсь і прийшов до Давида в Хореші і підкріпив його силу в Бозі.

17 Він сказав до нього: "Не бійся, рука Саула, мого батька, тебе не досягне. Ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі. І Саул, мій батько, теж знає це."

18 І вони обидва склали умову перед Господом. Давид зостався в Хореші, а Йонатан пішов додому.

19 Прийшли зіфії до Саула в Гівеа та й кажуть: «Чи ж Давид не ховається в нас по проваллях у Хореші, на Хахіла-горбі, що на південь від степу?

20 Оце ж, коли хочеш прийти, царю, приходь, а це вже наше діло буде видати його цареві.»

21 Саул відповів: «Нехай Господь благословить вас за це, що ви пожалували мене.

22 Ідіть же та ще розвідайтеся, розізнайте й розгляньте те місце, де його нога часто ступає й хто його там бачив, бо мені кажуть, що він дуже хитрий.

23 Розгляньте та розвідайтеся добре про всі таємні закутки, де він ховається, і коли будете певні, повернетесь до мене. Тоді я піду з вами, і як він у цій землі, я шукатиму його по всіх тисячах Юди.»

24 І вибрались вони й пішли в Зіф перед Саулом. Давид же зо своїми людьми був тоді в Маон-пустині, в степу, на південь від пустині.

25 Якже Саул із своїми людьми пішов його шукати, Давида про це сповістили, і він спустивсь до скелі, що в Маон-пустині. Саул довідався про це й погнався за Давидом у Маон-пустиню.

26 Саул із своїми людьми йшов по цім боці гори, а Давид із своїми людьми по тім боці гори. І от коли Давид у скрутному становищі старався вивинутись від Саула, Саул же зо своїми силкувався обійти Давида й його людей, щоб їх захопити,

27 прибув посланець до Саула з вістю: "Приходь чимскоріше, бо філістимляни напали на землю!"

28 І перестав Саул гонитись за Давидом і двигнувся проти філістимлян. Тому й названо це місце - Скеля Розділення.