«Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.» (Євангелія від Луки 1:46-49)

І Книга Самуїла 26

Глава:

Давид знову пощадив життя Саулові

1 Прийшли зіфії з Гівеа до Саула та й кажуть: "Чи ж Давид не ховається на Хахіла-горбі, на краю пустині?"

2 Зібрався Саул і з трьома тисячами чоловік, найдобірнішими з Ізраїля, пішов у Зіф-пустиню шукати там Давида.

3 Саул отаборився на Хахіла-горбі, що на краю пустині, при дорозі, а Давид сидів у пустині. Побачивши ж, що Саул прийшов за ним у пустиню,

4 вислав Давид вивідачів і довідався, що Саул справді прибув.

5 Устав тоді він і прийшов на місце, де Саул отаборився. Бачив Давид те місце, де спав Саул і Авнер, син Нера, начальник його війська: Саул спав серед табору, а люди порозлягались круг нього.

6 Давид звернувсь до Ахімелеха, хеттита, та до Авішая, сина Церуї, брата Йоава, кажучи: "Хто піде зо мною до Саула в табір?" І каже Авішай: "Я піду з тобою!"

7 Прийшли Давид і Авішай І уночі до війська; Саул же лежав посеред табору в сні, а спис його стремить у землі в головах у нього. Авнер же й люди лежать навколо нього.

8 Тоді Авішай і каже до Давида: "Сьогодні Господь видав твого ворога тобі в руки. Тому дозволь, я пристромлю його за одним ударом до землі його ж власним списом! Не треба буде вдаряти вдруге!"

9 Давид же відповів Авішаєві: "Не вбивай його! Хто бо коли наклав руку на Господнього помазаника і зоставсь безвинним?"

10 Далі Давид сказав: «Так певно, як живе Господь: хай Господь сам його поб'є: або на нього його час настане й він умре, або двигнеться в похід і поляже;

11 мене ж нехай Господь боронить, щоб я наклав руку на помазаника Господнього. Ти ж візьми списа, що в головах у нього, і кінву з водою, та й ходімо.»

12 І Давид узяв списа й кінву з водою, що були в головах у Саула, та й пішли собі, й ніхто не бачив, ніхто не знав, і ніхто не прокинувсь; усі спали, бо всіх пойняв глибокий сон від Господа.

13 Тоді Давид перейшов на другий бік, став на верху гори здалека, так що між ними був великий простір,

14 і кликнув Давид до людей та до Авнера, сина Нера: "Не відкликнешся, Авнере?" Авнер же відповів, кажучи: "Хто ти такий, що мене кличеш?"

15 Давид так до Авнера: «Чи ти ж не муж? Хто тобі рівний в Ізраїлі? Чому ж ти не стеріг твого пана - царя? Он хтось із людей пробрався, щоб убити царя, твого пана.

16 Недобра то річ, що ти вдіяв! Так певно, як живе Господь! Ви заслужили смерть, що ви не стерегли вашого пана, Господнього помазаника. Глянь лишень, де царський спис і кінва з водою, що були в головах у нього!»

17 Впізнав Саул голос Давида й каже: "Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?" "Так! - каже Давид, - це мій голос, мій пане, царю."

18 Та й каже далі: «Чого мій пан переслідує свого слугу? Що я вчинив? Чим я провинився?

19 Нехай же мій пан цар вислухає тепер слова свого слуги: якщо Господь настроїв тебе проти мене, хай буде йому приємна пахуча офіра; а коли люди, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнім, бо вони вигнали мене сьогодні, щоб я не мав части в спадкоємстві Господнім, кажучи: Йди, служи чужим богам!

20 Нехай же моя кров не проллється на землю далеко від лиця Господнього! Оце бо цар Ізраїля вийшов чигати на мою душу, як уганяють за куріпкою по горах.»

21 Саул сказав: "Згрішив я! Вернись назад, мій сину, Давиде, зла тобі більш не заподію, тому що душа моя була тобі такою дорогою нині. Я вчинив по-дурному і тяжко провинився!"

22 А Давид відповів: «Ось тут царський спис: нехай хтось із молодців прийде сюди й візьме.

23 Господь заплатить кожному по його справедливості й його вірності: сьогодні Господь видав був тебе в мої руки, та я не хотів накласти руки на помазаника Господнього.

24 Як дорога була мені твоя душа сьогодні, так нехай моя душа буде дорога Господеві, й нехай він визволить мене від усякої напасти.»

25 І сказав Саул до Давида: "Благословенний ти, сину мій, Давиде! Ти й діло зробиш і певно зможеш доконати." І пішов Давид своєю дорогою, а Саул повернувсь додому.