«Острах Господній - початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують. Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї ... » (Книга Приповідок 1:7-8)

І Книга Царів 20

Глава:

Облога Самарії 1-12; втеча араміїв 13-19; друга поразка Бен-Гадада 20-30; поблажливість Ахава 31-34; докір Господній 35-43

1 Бен-Гадад, цар арамійський, зібрав усе своє військо - було з ним 32 царі з кіньми й колісницями - і вирушив, обложив Самарію й воював з нею.

2 Він послав послів у місто до Ахава, царя ізраїльського,

3 і повелів йому сказати: "Так говорить Бен-Гадад: Срібло твоє й золото твоє - воно моє, жінки ж твої й діти твої - зостануться для тебе."

4 Цар ізраїльський відповів йому так: "Як кажеш, пане мій царю, я твій з усім, що маю."

5 Посли, однак же прийшли знову й сказали: «Так каже Бен-Гадад: Я посилаю тобі сказати, щоб ти дав мені срібло твоє і золото твоє, жінок твоїх і дітей твоїх.

6 Тож знай, що взавтра о цій добі пришлю до тебе моїх слуг; вони обшукають твій дім і доми твоїх слуг, заберуть із собою все, що їм довподоби, та й винесуть геть.»

7 Тоді цар ізраїльський скликав усіх старших краю і сказав: "Бачите ясно, що він задумав зло на мене; він присилає до мене й вимагає моїх жінок і моїх дітей, тоді як я не відмовив йому мого срібла й мого золота."

8 Старші всі й увесь народ йому відказали: "Не слухай, не згоджуйся!"

9 Тоді він відповів так послам Бен-Гадада: "Скажіте моєму панові цареві: Усе, що ти жадав від твого слуги за першим разом, зроблю; цього ж не можу зробити." І пішли посли і віднесли йому відповідь.

10 Тоді Бен-Гадад прислав йому сказати: "Нехай боги сяке й таке мені заподіють та ще й причинять, коли самарійського пороху стане на те, щоб узяти по жмені всім людям, що ось зо мною."

11 А цар ізраїльський відповів: "Скажіть йому: Хто підперізується зброєю, нехай не чваниться так, як той, хто її скидає."

12 Як тільки Бен-Гадад почув це, а він саме випивав з царями під шатрами, то повелів своїм слугам: "На місця!" І ті облягли місто.

13 Та ось один пророк приступив до Ахава, царя ізраїльського, і каже: "Так говорить Господь: Чи бачиш цей великий натовп? Сьогодні видам тобі його в руки, щоб ти знав, що я - Господь."

14 Ахав спитав: "Через кого?" А пророк відповів: "Так говорить Господь: Через вояків, що під окружними начальниками." Той спитав далі: "Хто розпочне битву?" Пророк відповів: "Ти!"

15 Ахав зробив перегляд вояків, що під окружними начальниками; було їх 232. По тому ж зробив перегляд усього народу, усіх синів Ізраїля; 7 000 було їх.

16 Вирушили вони опівдні, тим часом як Бен-Гадад напивсь під шатрами до п'яна, сам він і 32 царі, що прийшли йому на підмогу.

17 Першими двигнулися молоді хлопці, що під окружними начальниками. Послали й звістили про це Бен-Гадада: "Вирушили мужі з Самарії."

18 І повелів він: "Як вони вийшли з мирними намірами, схопіть їх живцем; та як вони вийшли для битви, все одно схопіть їх живцем!"

19 Вирушили, отже, з міста: молоді хлопці, що під окружними начальниками, а за ними військо,

20 і кожен ударив на свого противника. Арамії утекли, Ізраїль же погнавсь за ними. Бен-Гадад, цар арамійський, втік на коні зо своєю кіннотою.

21 Рушив тоді цар ізраїльський, забрав коні й колісниці й завдав араміям величезної поразки.

22 Приступив пророк до ізраїльського царя та й сказав йому: "Вважай, тримайся мужньо й міркуй добре, що тобі робити, бо на той рік наступить знов на тебе цар арамійський."

23 Слуги царя арамійського сказали йому: «Бог їхній - це Бог гір, тим і взяли вони над нами гору. Якщо ж будемо битися з ними на рівнині, напевне їх переможемо.

24 Тож зроби от що: відішли усіх царів з їхніх місць і замість них постав отаманів.

25 Навербуй собі стільки війська, скільки загинуло в тебе, і коней, скільки було, й колісниць, скільки було, та й битимемося з ними на рівнині. Тоді ми напевне візьмемо гору над ними.» Послухав він ради і зробив так.

26 На другий рік зібрав Бен-Гадад араміїв і двигнувся під Афек на війну проти Ізраїля.

27 Зібрались і сини Ізраїля й, набравши живности, вирушили їм назустріч. Отаборилися сини Ізраїля навпроти них, неначе двоє стад кіз, тим часом як арамії вкрили землю.

28 Прийшов Божий чоловік до царя ізраїльського й сказав: "Так говорить Господь: За те, що арамії кажуть: Господь є Бог гір, не Бог долини, я дам тобі у руки цей великий натовп, і ви взнаєте, що я - Господь."

29 Сім день стояли вони табором одні проти одних, а сьомого дня відбувся бій, і сини Ізраїля в один день поклали трупом 100 000 арамійських піхотинців.

30 Решта ж утекла в Афек, у місто, але там обваливсь мур на 27 000 тих, що зостались. Утік і Бен-Гадад у місто й переховувався з покою до покою.

31 Кажуть йому його слуги: "Чули ми, що царі ізраїльські милосердні: дозволь, отже, нам одягти наші крижі у вереття, а на голови взяти мотузки, та й піти до царя ізраїльського. Може він зоставить тебе живим."

32 Підперезались вони вереттям і з мотузками на головах пішли до царя ізраїльського та й сказали: "Слуга твій Бен-Гадад звелів сказати: зостав мене живим!" Той же спитав: "То він ще жив? Він - брат мій!"

33 Люди ці взяли те за добрий знак і чимдуж ухопили його за слово й сказали: "Бен-Гадад - твій брат?" Ахав же каже: "Ідіте й приведіте його." Вийшов до нього Бен-Гадад, і він посадив його на колісницю.

34 Бен-Гадад сказав йому: "Я поверну тобі міста, що батько мій забрав у твого батька, і ти поставиш собі в Дамаску базари, як мій батько мав в Самарії. Відпусти ж мене при цій умові!" І зробивши з ним умову, Ахав відпустив його.

35 Один з пророчих учнів, за наказом Господнім, сказав своєму товаришеві: "Вдар мене!" Той же не хотів його бити.

36 Перший сказав до нього: "Що ти не послухав слова Господнього, то як тільки вийдеш від мене, вмертвить тебе лев." Не встиг той відійти від нього, як наскочив на нього лев і вмертвив його.

37 Зустрів пророк другого чоловіка й каже: "Вдар мене!" Той вдарив його і поранив.

38 Тоді пророк пішов і став чекати царя на дорозі, -а зробив він себе незнаним, зав'язавши перев'язкою собі очі.

39 Коли ж цар проходив проз, він кликнув до царя й сказав: «Слуга твій кинувся у вир битви, аж ось хтось приступив до мене й привів до мене чоловіка й каже: Постережи цього чоловіка! Як же він утече, то віддаси за нього свою душу, або мусиш відважити талант срібла.

40 Тим часом же як твій слуга робив то те, то се, той якось зник.» Цар ізраїльський йому каже: "Нехай буде за твоїм вироком. Ти сам присудив його собі."

41 Той зняв притьмом з очей пов'язь, і цар ізраїльський упізнав, що він був одним із пророків.

42 Той же сказав йому: "Так говорить Господь: Тому, що ти випустив з рук чоловіка, якого я обрік на проклін, твоя душа буде за його душу й твій народ за його народ."

43 І пішов цар ізраїльський додому сумний й сердитий, і прибув у Самарію.