«Врятовані Богом від великих небезпек, ми вельми йому дякуємо як нашому вождеві в боротьбі проти царя. Бо це він відкинув тих, що воювали проти святого міста.» (Друга книга Макавеїв 1:11-12)

Книга Юдити 2

Глава:

Навуходоносор посилає Олоферна проти Заходу 1-13; Олоферн готується в похід 14-20; похід проти Малої Азії 21-28

1 Вісімнадцятого року, двадцять другого дня першого місяця, в палаті Навуходоносора, царя асирійців, говорилось про те, як помститись на кожній країні, як то він і загрозив був.

2 Скликавши всіх своїх слуг та всіх своїх вельмож, учинив він з ними тайну нараду та оповів особисто про злобу кожної з тих країн.

3 Вони ухвалили вигубити всіх тих, хто не повинувались його закликові.

4 Як же закінчилась його нарада, цар асирійців Навуходоносор покликав Олоферна, головного вождя своїх військ, другого по собі, й сказав до нього:

5 «Так говорить великий цар, пан усієї землі: Оце підеш від мене й, узявши з собою мужів відважних, із 120 000 піхотинців, багато коней і 12 000 вершників,

6 виступиш проти всіх країн, що на заході, бо вони не послухали мого заклику.

7 Ти накажеш їм приготувати землю й воду, бо я вийду проти них у гніві моєму. Я покрию ногами мого війська обличчя всієї землі й видам їх на грабіж.

8 Поранені їхні заповнять їхні байраки. Кожен потік і річка, наповнившись ущерть їхнім трупом, вийде з берегів.

9 Я заберу їх у полон на край світу.

10 Іди, отже, й займай мені заздалегідь усю їхню землю: вони піддадуться тобі, й ти збережеш мені їх на день кари.

11 Хай твоє око не щадить неслухняних, видай їх на вбивство й на грабіж по всій дорученій тобі землі,

12 бо - клянусь моїм життям і потугою мого царства! - я сказав, і зроблю це своєю рукою.

13 Ти ж бо не нехтуй ні одним словом твого пана, зроби ретельно все, що я тобі заповідав, і виконай негайно.»

14 І відійшов Олоферн з-перед обличчя свого пана й, скликавши всіх вельмож, вождів та старшин асирійського війська,

15 налічив для бою мужів добірних, як наказав йому його пан, зо 120 000 і лучників комонних 12 000,

16 і розташував їх, як звичайно робиться з військом, до бою.

17 Набрав верблюдів, ослів та мулів для обозу превелику силу, овець, волів та кіз без ліку для поживи,

18 харчів для кожного вояка подостатком та золота й срібла з царського палацу вельми багато.

19 І двигнувся, він сам і все його військо, в похід перед Навуходоносором, щоб вкрити всю землю на захід колісницями, кіннотою та добірними піхотинцями.

20 А кількість усякої збиранини, немов тієї сарани, немов піску земного, виступила разом з ними, так що їм числа не було, така їх була безліч.

21 Вирушивши з Ніневії, йшли вони три дні в напрямі до Бектилет-рівнини, і отаборились біля Бектилету недалеко гори, що ліворуч від Горішньої Кілікії.

22 Звідси, з усім своїм військом, піхотинцями, кіннотою та колісницями, рушив він у гори,

23 розбив Фуда та Луда й забрав у полон усіх синів Рассіса та синів Ізмаїла, що край пустині на захід від Хелеону.

24 Далі перейшов він Ефрат, пройшов через Месопотамію й зруйнував дощенту всі укріплені міста, що над потоком Аврона, й прийшов аж до моря.

25 Потім зайняв країни Кілікії, вистинав усіх, що йому чинили опір, і дійшов до границь Яфета, що на захід, навпроти Арабії,

26 оточив синів Мідії, спалив їхні шатра й забрав стада їхні.

27 Далі зійшов він на Дамаську рівнину під час пшеничних жнив, спалив їхні ниви, знищив дрібний і високорослий скот, розграбував їхні міста, спустошив їхні поля, а всіх їхніх юнаків вигубив вістрям меча.

28 Страх перед ним та дриж напали на мешканців Примор'я, на тих, що жили в Сидоні та в Тирі, на мешканців Суру й Окіни й на всіх мешканців Ємнану. Мешканці Азоту та Аскалону теж вельми його налякались.