«Коли ангел простягнув був руку на Єрусалим, щоб вигубити його, то Господь зглянувся на лихо та сказав ангелові, що вигублював люд: Досить уже! Затримай твою руку.» (Друга книга Самуїлова 24:16)

Книга Іова 6

Глава:

Іов відповідає Еліфазові

1 Заговорив Іов і мовив:

2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!

3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.

4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.

5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?

6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?

7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.

8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,

9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!

10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!

11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?

12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?

13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?

14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.

15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,

16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.

17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.

18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.

19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,

20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.

21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.

22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!

23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! –

24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!

25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?

26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого - на вітер!

27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.

28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!

29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!

30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»