«Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.» (Пісня Пісень 4:1)

Книга Іова 39

Глава:

Слово Боже (далі)

1 «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей?

2 Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять?

3 Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій.

4 Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше.

5 Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв'язав пута онагра,

6 якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування?

7 Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує.

8 Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень.

9 Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе?

10 Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву?

11 Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю?

12 Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій?

13 Крило у струся красне, | пір'я й пух у нього гарні?

14 Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває,

15 він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати.

16 До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна.

17 Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом.

18 Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється!

19 Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию?

20 Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить.

21 Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї.

22 Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає.

23 Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище.

24 В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить.

25 Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі.

26 Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила?

27 Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває?

28 Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях.

29 Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко.

30 Його орлята кров смокчуть: | де труп - і він там!»