Бог і людина 1-14; милостиня, подавана з любов'ю 15-18; обачність 19-29; потреба зважати на власні вчинки 30-33
1 Той, що вічно живе, усе разом створив.
2 Лиш один Господь справедливим буде визнаний, і іншого немає крім нього.
3 Той, хто світом керує рухом руки своєї і все підкорює волі своїй, він - володар усього в могутності власній, він - розрізняє святе від несвятого.
4 Він нікого не вповноважив про свої діла розповідати, - та й хто б був спроможний велич його дослідити?
5 Хто міг би обчислити могутність його величі, хто міг би й розповісти про його милосердя?
6 Нічого не можна ні відняти, ні додати, - неможливо дослідити чудеса Господні.
7 Коли людина закінчує, тоді знову починає, а коли вона перестає -тоді й зніяковіє!
8 Що таке людина? Яка користь із неї? В чому добро її і в чому її зло?
9 Число днів людини? Найбільше сто років.
10 Крапля води морської чи зеренце піску - ось так мало років під час цього віку.
11 Тому саме Господь і довготерпеливий з ними, а й ізлив на них своє милосердя.
12 Він бачить і знає, що кончина їх жалюгідна, - тим то й помножив своє прощення.
13 Милість людини - до її ближнього, а Божа милість - до всякого тіла: він докоряє, виховує, навчає і навертає, як пастух своє стадо.
14 Він милує тих, що його повчання приймають і пильно виконують його постанови.
15 Сину, добро чинивши, не до давай докору, ані прикрого слова до кожного подаяння.
16 Ось так, як роса поменшує спеку, так і слово добре - ще краще, ніж дарунок.
17 Чи не бачиш, що слово - над добрий дарунок? Але й те, і те - в благодатного мужа.
18 Дурний безжалісно докоряє, а заздрісного дарунок - виїдає очі.
19 Ще заки говоритимеш - повчися, і лікуйся - перед недугою.
20 Заки судитимеш, себе перевір самого, тож у час кари знайдеш помилування.
21 Перед тим, як занедужаєш, -смирися, а, согрішивши, вияви розкаяння.
22 Хай ніщо не стримує тебе виконати обіт своєчасно, і не чекай аж до смерти, щоб бути оправданим.
23 Заки обітуєшся, приготуй себе, і не будь людина, що спокушує Господа.
24 Пам'ятай про гнів Божий за днів останніх і про час відплати, коли відверне він обличчя.
25 Згадай у час достатків про голоднечу; про злидні та вбозтво - коли ти багатий.
26 Від ранку аж до вечора час проминає - усе перед Господом переходить швидко.
27 Мудра людина в усьому обережна, і за днини гріха - стережеться завинити.
28 Кожен розумний спізнає мудрість, а й тому, хто знайде її, віддає він похвалу.
29 Хто розумний словом, той виявляє вченість: такі бо сіють дощем приповідки влучні.
30 Не ходи слідом за своїми пристрастями і від похотей своїх стримуйся.
31 Коли даси волю душі твоєї забаганкам, то осмішать вони тебе перед ворогами твоїми.
32 Не втішайся життям розкішним - не в'яжи себе з таким товариством.
33 Не допускайся зубожіння, бенкетувавши на позичене, коли сам у гаманці нічого не маєш.