Книга Товита 5

Глава:

Товія виправляється в дорогу 1-3; Архангел Рафаїл супутником Товіі 4-23

1 Тоді Товія відповів своєму батькові, кажучи: «Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав;

2 але як мені ті гроші у Гаваела відібрати? Ні я його, ні він мене не знає. Який знак дам йому, щоб він мене впізнав, мені повірив і звернув мені гроші? Та й шляхів туди не знаю, щоб пуститись у Мідію в дорогу.»

3 На це Товит відказав своєму синові Товії: "Він дав мені свою розписку, а я дав йому свою, роздерши її на двоє й кожен з нас узяв одну половину, і я передав її йому разом з грішми. Оце тепер уже 20 років, як я склав ці гроші. Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу, ми заплатимо йому аж до твого повороту, і забери від Гаваела гроші."

4 Вийшов Товія шукати чоловіка, який міг би піти з ним у Мідію і який знав би туди дорогу. Вийшов він і знайшов ангела Рафаїла, що стояв перед ним, але він не знав, що це ангел Божий,

5 і сказав до нього: "Звідки ти, юначе?" Той же відповів: "Із синів Ізраїля, твоїх братів. Я прибув сюди шукати праці." Товія спитав його: "Чи знаєш дорогу, що веде в Мідію?"

6 А той відказав йому: "Так! Я там бував часто й знаю дуже добре всі дороги. Нераз ходив я в Мідію й ночував у Гаваела, нашого брата, що живе в Рагах, в Мідії, добрих два дні ходи від Екбатани до Раг, що в горах, - Екбатана ж серед рівнини."

7 Товія ж сказав йому: "Почекай мене, юначе! Я піду повідомлю батька. Мені потрібно тебе, щоб ти пішов зо мною в дорогу, і я тобі дам за це платню."

8 Той же відповів: "Гаразд, чекатиму тебе, гляди ж, не барися."

9 Увійшов Товія й оповів все своєму батькові Товитові, і сказав до нього: "Ось ізнайшов я чоловіка з наших братів, із синів Ізраїля." Батько сказав йому: "Поклич мені того чоловіка, бо хочу знати, з якого він роду, з якого він коліна й чи можна покластися на нього, що він, дитино, піде з тобою в дорогу."

10 Вийшов Товія і покликав його й сказав йому: "Юначе, мій батько тебе кличе." І він увійшов, а Товит перший привітав його. Рафаїл же сказав до нього: "Вітаю тебе щиро й бажаю тобі щастя!" На це Товит відповів: "Яке вже там для мене щастя! Для мене, що нездужаю на очі й світла небесного не бачу, що лежу в темряві, немов померлі, що вже не бачать світла! Живу, але мов мертвий; голос людей чую, але їх не бачу." Тоді Рафаїл сказав до нього: "Бадьорся! Богові легко тебе уздоровити, не падай духом!" Тоді Товит промовив до нього: "Мій син Товія хоче йти в Мідію. Чи не міг би ти піти разом з ним та бути йому проводирем? Я дам тобі, брате, за це платню." Той відповів йому: "Можу піти з ним, та й дороги її усі знаю; ходив я часто в Мідію й пройшов усі її рівнини й гори. Знаю всі її дороги."

11 Товит спитав його: "З якої ти родини, брате, з якого ти коліна? Скажи мені, мій брате!"

12 А той сказав до нього: "Навіщо тобі знати моє покоління?" Товит сказав: "Хочу напевне знати, брате, чий ти і як звешся?"

13 Тут Рафаїл сказав: "Я - Азарія, син Ананії Великого, з-поміж твоїх братів."

14 На це Товит мовив: "Здоров будь з приходом, і цілий, брате! Не гнівайся на мене, що я хотів дізнатись правду про твою родину. Таж ти доводишся мені кревним; ти - з гарного й почесного роду. Я знаю добре Ананію й Натана, обидвох синів Семеї Великого, як вони вкупі зо мною ходили в Єрусалим і там молилися зо мною; вони ніколи від віри не відступали. Що то за гарні були люди, оті твої брати! Ти з доброї родини, гостинно прошу, отже, до хати."

15 А далі додав: «Я дам тобі платню, драхму на день, і те, що потрібне тобі й моєму синові.

16 Іди ж у дорогу з моїм сипом. Я ще й причиню до платні твоєї.»

17 А Рафаїл йому сказав: "Я піду з ним, і ти не бійся; живі-здорові пустимося в дорогу й живі-здорові повернемось назад до тебе, дорога бо безпечна." Товит же до нього: "Благословення на тобі, брате!" І прикликав сина та й сказав до нього: "Моя дитино! Приготуй усе, що потрібне на дорогу, і рушай з твоїм братом, а Бог неба нехай рятує вас у дорозі й поверне вас здоровими назад до мене; ангел його нехай буде завжди при вас у дорозі, щоб вас, дитино, захищати." Тут молодий Товія, поцілувавши батька-матір, вийшов, щоб іти в дорогу. Товит же мовив до нього: "Ідіть здоровії."

18 Мати ж заходилася плакати й сказала до Товита: «Навіщо ти послав мою дитину? Чи ж він не був підпорою рук наших, що входив і виходив перед нами?

19 Замість їх відбирати, оті гроші, ліпше було б утратити їх, щоб тільки син зостався!

20 Досить нам для життя й того, що Господь дав нам.»

21 А він сказав їй: «Не побивайся! Наша дитина здоровою піде в дорогу й здоровою повернеться назад до нас; очі твої його побачать у той день, коли він повернеться до тебе здоровим.

22 Не журись, не бійся за них, сестро, бо ангел добрий буде його супроводжувати, йому щаститиме в дорозі, і він повернеться живим-здоровим.»

23 І перестала плакати.