Четверта заповідь 1-16; межі знання 17-25; добро та зло 26-31
1 Мене, вашого батька, слухайте, діти, і так чиніте, щоб спасенними бути.
2 Бо Господь звеличив батька у дітях, і право матері на синах закріпив.
3 Хто шанує батька, той гріхів збувається.
4 Хто звеличує матір свою, той немов скарби збирає.
5 Хто шанує батька, той матиме втіху в дітях, і в день своєї молитви буде вислуханий.
6 Хто звеличує батька - довго житиме; хто Господеві слухняний - матір свою заспокоїть,
7 і як господарям прислуговуватиме батькам своїм.
8 Ділом та словом шануй твого батька, щоб його благословення зійшло на тебе.
9 Бо батьківське благословення доми дітей укріплює; прокляття ж матері руйнує їхні основи.
10 Не вихваляйсь безчестям твого батька - нема бо тобі слави в батьковім безчесті.
11 Бо слава для людини в честі свого батька, і ганьба для дітей - матір знеславлена.
12 Дитино, допомагай твоєму батькові в старощах і не засмучуй його за його життя;
13 і коли розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти - повносилий.
14 Бо добродійство батькові не буде забуте: надолуженням за гріхи воно тобі причислиться.
15 За дня скрути твоєї Бог тебе згадає, і гріхи твої зникнуть, як лід від спеки.
16 Неначе богохульник, той, хто покидає батька; проклятий Господом той, хто гнівить свою матір.
17 Сину, виконуй діла свої скромно, і полюбить тебе людина, Богові мила.
18 Що більший ти, то більше понижуйся, а знайдеш у Господа ласку.
19 Є багато високих та славних, але тайни свої відкриває він скромним.
20 Велика бо могутність Господня, а славиться він смиренними.
21 Не шукай того, що важке тобі занадто; не досліджуй того, що понад сили твої.
22 Роздумуй над тим, що тобі доручено, заховані ж речі тобі непотрібні.
23 Не силкуйсь на те, що тобі не під силу, бо тобі й так об'явлено понад людське розуміння.
24 Багатьох бо збила з дороги власна гординя, і наміри лукаві привели їхній ум до занепаду.
25 Де немає зіниць, немає і світла, - не намагайся ж переконати невігласа.
26 Затверділе серце порине наприкінці в нещастя; хто любить небезпеку - в ній і загине.
27 Затверділе серце само кладе біду на себе, і грішник прибавляє гріх до гріха.
28 На нещастя гордого немає ліків, бо закорінилось у ньому зело лукавства.
29 Серце розумного роздумує над приповідками, ба - мудрий бажає й вуха, яке б слухало.
30 Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає.
31 Відплатник за доброчинства думає прийдешнім, тож у день свого падіння він знайде підтримку.