«Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.» (Євангелія від Матея 26:12-13)

Книга Сираха 4

Глава:

Чин добра 1-10; любов до мудрости 11-19; ложний сором не потрібен 20-31

1 Сину, не грабуй життя злидаря і не давай томитись очам нужденного.

2 Не засмучуй душу, яка голодує, і не гніви людину, яка бідує.

3 Не завдавай турботи серцю безталанного, і бідному не відмовляй милостині.

4 Не відштовхуй жебрака у біді, і від бідака не відвертай обличчя свого.

5 Від старця не відводь очей, і не давай нікому приводу тебе проклинати.

6 Бо як хтось позве прокльон на тебе в своїм розпачі душевнім, то його прохання дійде до слуху Творця його.

7 Стань любим громаді, схиляй голову перед вельможею.

8 Вухо ж нахиляй до бідного, лагідно відказуй на його привітання.

9 Визволяй погнобленого з рук гнобителя; не будь малодушний у судах твоїх.

10 Сиротам будь за батька, за чоловіка для їхньої неньки, тож станеш як син Всевишнього, і злюбить він тебе більше, ніж рідна мати.

11 Мудрість дітей своїх підносить угору і тими піклується, хто її шукають.

12 Хто її любить, той життя любить; хто встає за нею зранку -сповниться радощів.

13 Хто її посідає, той славу успадкує; куди б не пішов він, з ним Господнє благословення.

14 Служники її - богослужебники Святого; залюблені в неї - улюбленці Господа.

15 Хто її слухає, той судитиме народи; хто зважає на неї - житиме в безпеці.

16 Хто звірився на неї - успадкує її, і потомки його її посідатимуть.

17 Вона ж бо напочатку шляхами кривими його водитиме й насилатиме на нього страх та тривогу, ще й у повчаннях його іспитуватиме, поки не зможе покластись на нього, і його випробовуватиме правосуддям своїм, -

18 а потім знов поверне його на дорогу просту, і відкриє йому свої таємниці.

19 Коли ж він зблудить, то вона його покине і віддасть його на загибель.

20 Мій сину, вважай на час та бережися зла, тож не червонітимеш сам за себе.

21 Є стид, що до гріха призводить, а є стид - слава та милість.

22 Не зважай ні на кого собі на шкоду і не стидайся собі на погибель.

23 Слушного часу не приховуй своєї думки.

24 З думки пізнається мудрість, а освіта - з мови язика.

25 Не супереч правді, і соромся твого неуцтва.

26 Згрішив ти - не соромся визнати: проти течії річки не силуйся.

27 Не покладайся на дурного, не відсторонюйся від вельможного.

28 За правду борись аж до смерти, тож за тебе й Господь Бог змагатиметься.

29 Язиком не будь зарозумілий, а ділами - лінивий та недбайливий.

30 Не роби з себе лева у власній хаті, вередуна - супроти хатньої челяді.

31 Не розтулюй руку, щоб брати, не стулюй, коли треба давати.