Доброчинність 1-7, друзі й вороги 8-18
1 Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства.
2 Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, - хай не від нього, зате від Всевишнього.
3 Не зазнає добра, хто упертий у злому, і хто милостиню не роздає з почуттям любови.
4 Дай благочестивому, за грішника ж - не обставай.
5 Чини добро смиренному, та не подавай нечестивому: відмов йому хліба, стримайсь від подаяння, щоб він, бува, не запанував над тобою; він бо тобі подвійним злом відплатить за всі ті блага, які ти йому сподієш.
6 Бо й Всевишньому грішники осоружні, і нечестивим воздасть він відплатою.
7 Подай же доброму, а за грішника не обставай.
8 Друга годі спізнати у щасті, зате ворог не укриється - при нещасті.
9 Коли щастить комусь, то вороги його сумують, зате ж як не щастить, то й друг відступається.
10 Ніколи не звіряйся своєму ворогові, бо мов мідь позеленіла - така й злоба його.
11 Навіть як смириться він і ходитиме похнюплений, все одно будь уважний і стережися його. Наче б дзеркало витирав ти - так із ним поводься, знай, що нашарування до кінця його не приховає.
12 Зблизу до себе його не ставляй, щоб зваливши тебе, не став він на твоє місце. Праворуч від себе його не садови, бо намагатиметься він ослін твій засісти, - тож ти кінець-кінцем слова мої збагнеш і сумуватимеш, повчання моє згадавши.
13 Хто заклинача пожаліє, коли гад його вкусить, та й усіх отих, які зо звірями взаемляться?
14 Тож так воно й із тим, хто грішному товариш і хто в його злочинах участь бере.
15 Годину він побуде з тобою, а похитнись - він тебе не підтримає.
16 Устами своїми ворог солодкий, а в серці задумує тебе в яму звалити. Очима своїми ворог просльозиться, а знайде нагоду, то й не насититься кров'ю.
17 Спіткає тебе лихо - перед собою знайдеш його: ніби допомагаючи, він тебе перехопить,
18 прикивне головою, сплесне в долоні, багато наторочить ще й вираз обличчя змінить.