Кожен із нас рано чи пізно відчуває якусь пустоту, душевну пустоту, коли не можливо зрозуміти, що ж не так у нашому житті? Ми досягаємо того, чого так бажали, проте не має відчуття приємності, яку очікували від тих речей і способу життя.
Чого ж нам не вистачає?
Насправді всім нам бракує зовсім мало: відчути сенс і радість, правдиву радість, яка буде зігрівати наше серце. Нам не вистачає милосердя супроти ближніх. В сучасному світі людина просто закривається для цього світлого почуття, яке руйнує нашу недосконалість, пробуджує нову правдиву любов і відкриває нас до Бога. Ми звикли до думки, що все отримане - це наше, усе, що робимо, робимо лише для себе, і ділитись немає сенсу, та, насправді, те, що ми маємо нам не належить. І коли людина переступає цей бар’єр, робить маленький милосердний вчинок, тоді вона відчуває правдиву радість, яку забути просто неможливо. І це великий поступок в очах Господа Нашого.
Ми всі потребуємо милосердя, це почуття, яке переможе гріх, перемінить нас, перемінить світ, який нас оточує. Господь хоче, щоб ми любили один одного і милосердя – це перший крок до цього. Коли люди беруть участь у добрих справах, вони об’єднуються, стають одним цілим.
Найкращим прикладом і зразком милосердя є Пресвята Богородиця. Вона є Мати Милосердя, яка ніколи не перестає вимолювати для нас потрібної ласки в Бога, для спасіння і життя в любові. Вона ні на хвилину не забуває про кожного з нас, турбується та спішить на допомогу, рятує у важких ситуаціях.
Читаючи св. Євангелію, бачимо, що Діва Марія спішить на допомогу ближнім, Її серце завжди відкрите для милосердя. Та вчинки Пречистої показують, що милосердя - це не тільки роздавання дріб’язку нужденним, але й допомога ближнім молитвою, яка сильніша за будь які гроші та багатство.
Одне добре слово дає людині надію і підтримку.
Одна добра справа перемінює нас.
Кусочок хліба рятує від голоду.
Одна склянка води втамовує спрагу.
Бог бачить усі наші вчинки і радіє, коли ми не відштовхуємо наших братів і сестер.
Ісус Христос дає нам приклад як ми можемо врятувати наші душі на життя вічне вчинками милосердя:
"Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили."
(Матвія 25:31-40)
Перенесімо наші молитви до Марії Матері Милосердя, щоб вона відкрила наші серця для милосердя і любові.
Радуйся, Пресвята Царице
Радуйся, Пресвята Царице, Мати Милосердя, наше життя, наша любов і наша надіє! До тебе прибігаємо ми нещасні вигнані діти Єви. До тебе возносимо наші зітхання, стогони й ридання із цієї долини сліз. Зверни на нас, найласкавіша Заступнице, Твої милосердні очі. Покажи нам після нашого земного вигнання благословенний плід Твого лона – Ісуса. О милосердна, о любляча, о найсолодша Діво Маріє!
