Воскресіння плоті після смерті?

ПИТАННЯ:

Чому християнське віровчення надає таке велике (мабуть, навіть найбільше) значення воскресінню плоті після смерті?

Якщо у випадку Лазаря і самого Господа Христа це ще зрозуміло - це диво, яке свідчить про істинність віри, необхідне людям тієї епохи, то навіщо це потрібно "в кінці часів"? Яка така користь від наявності цієї "фізичної оболонки"? Чи не краще б було залишатися безтілесними істотами, необтяженими законами матеріального світу? Чи це не данина тваринному страху смерті - інстинкту самозбереження, закладеному в нас природою наших предків? Чи непряме визнання того, що саме фізичне село і є той "матеріальний носій" душі, без якого вона обійтися не може, як продукт роботи "матеріального" мозку?

ВІДПОВІДЬ:

Питання дійсно вкрай цікаве, і зізнаємося, що такого питання нам ще не ставив ніхто. Отже, чому необхідне воскресіння плоті?

Щоб взагалі зрозуміти значення цього виразу - воскресіння плоті - яке з найперших століть є частиною осмисленої віри Церкви, щоб вловити його суть, потрібно помістити людину в контекст відносин, які найкраще його пояснять і висловлять, а саме відносин з Ісусом Христом. Саме Він і є остаточне одкровення Бога людині і одкровення людини людині. Ця християнська "амбіція" воістину величезна: тільки Христос може відкрити людині істину про людину. Ось чому воскресіння плоті необхідно розглядати і тлумачити в тісному зв'язку з воскресінням Христа.

Воскресіння є кульмінаційним моментом спасіння і життя Сина Божого, остаточним одкровенням Бога і повною реалізацією людського життя.

Що ж означає найдавніше формулювання "вірую у воскресіння плоті"? Крім історичного пояснення цієї формули - як необхідності відповіді гностикам, які заперечували воскресіння плоті, - Церква насамперед висловила в цьому твердженні свою віру в те, що Богом відроджена вся людина в її цілісності. Воскресле тіло - це те ж саме тіло, яке існувало на землі, але не в тому сенсі, що буде відроджено земне мертве тіло, а в тому, що у воскресінні плоті буде реалізовано власне "я" кожної конкретної людської особистості - те ж саме "я ", яке ототожнюється сьогодні з нашим земним тілом. У воскресінні людині буде дарована повнота буття, прославляння людської істоти, і це відбудеться тому, що Христос Своїм рятівним діянням нічого не віднімає від людського, але, навпаки, повертає людині повноту людяності.

У воскресінні плоті всі люди повністю "беруть участь" у воскресінні Христовому: вони цілком приєднуються до Нього. У посланні Конгрегації віровчення 1979 року, присвяченому питанням есхатології, підкреслюється: "Церква має на увазі, що воскресіння стосується всієї людини; для обраних це не що інше, як поширення на людей самого Христового воскресіння". Іншими словами, з людиною в момент воскресіння відбудеться щось схоже на воскресіння Христове, але саме воскресіння Христове, та ж сама динаміка пошириться на всіх людей. Таким чином, Воскресіння Христове і воскресіння людини - це одна і та ж подія.

У тому ж посланні Конгрегації далі читаємо: "Ні Святе Письмо, ні богослов'я не проливають достатньо світла на наше уявлення про загробне життя". Церква смиренно це визнає і з обережністю ставиться до будь-якого обговорення цієї теми. У той же час вона закликає розрізняти дві речі: перше - віру в спадкоємність між нинішнім життям у Христі і майбутнім життям, в силу якої суб'єктом Божественного діяння воскресіння є завжди певне людське "я"; і друге - віру в розрив між сьогоденням і майбутнім, в силу якого, якщо ми повернемося до теми воскресіння плоті, - мова йде не про оживлення трупа, а про новий стан нашої людяності. Святий Павло каже про прославлене, духовне тіло: "Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити" (Послання св. апостола Павла до филип'ян 3, 20-21); "Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних. Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне" (Перше послання св. апостола Павла до коринтян 15).

Вчення Церкви проливає світло ще на один основоположний аспект: багато людей не сприймають вчення про воскресіння не тому, що сумніваються в можливості існування загробного світу, а тому, що не можуть прийняти саме думки про воскресіння плоті, і причина цього - у негативному ставленні до тілесності. У цьому сенсі, віра у воскресіння плоті стає ніби лакмусовим папірцем нашого сприйняття людяності, тілесності. Затвердження Символу віри запрошує нас не "піддавати цензурі" нашу людяність, навіть ті її аспекти, які її ранять: страхи, хвороби, поразки. Саме тому, що воскресіння Христове поширюється на людину в її цілісності, в тому числі і на її плоть, яка б крихкість її не відзначала, - він, вся людина, буде обожнений. Віра у воскресіння плоті не просто дає нам ясність відносно майбутнього, а й спонукає нас приймати себе в нашому сьогоденні. Як стверджується в процитованому нами посланні Конгрегації віровчення, "оскільки наша уява не може цього досягти, наше серце осягає це інстинктивно і глибоко".

Догма про воскресіння плоті не тільки відкриває нам повноту безсмертя, до якого всі ми покликані, але й нагадує про нашу гідність, в тому числі про гідність нашого тіла. Вона нагадує, що цей світ є благом, що тіло - це благо, що наше повсякденне життя є цінністю.

Церква не обіцяє віруючим в Христа успішного і безпроблемного життя на цій землі: немає і не буде на ній утопічного світу, оскільки наше земне життя відзначене хрестом. У той же самий час, в момент прийняття Таїнства Хрещення і Євхаристії, в нас певним чином вже починається процес воскресіння.

"Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?" Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно (...) Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні (...) Мертві воскреснуть (...).Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя» (Перше послання св. апостола Павла до коринтян 15, 35-37. 24, 42-53).

Це перевершує нашу уяву і наше розуміння; воно доступне тільки у вірі. Але наша участь в Євхаристії вже дає нам передчуття преображення (Катехизм Католицької Церкви, 1000).

Святий Фома Аквінський писав, що у воскресінні душа настільки глибоко сполучиться з тілом, що в ньому будуть відображатися її моральні і духовні якості. У цьому сенсі остаточне воскресіння, яке відбудеться з пришестям Ісуса Христа у славі, зробить можливим останній суд над живими і мертвими.

На закінчення додамо кілька міркувань, пов'язаних з вірою Католицької Церкви у воскресіння.

По-перше, вчення про воскресіння виключає будь-які теорії реінкарнації і переселення душ, згідно з якими після смерті душа переміщається в інше тіло. Воскресіння мертвих збігається з тим, що Святе Письмо позначає пришестям "нового неба і нової землі": не тільки людина досягне своєї слави, але і всю світобудову, в якій людина живе і діє, буде переображено.

Не дивлячись на слова з Біблії, які вселяють у нас віру і надію на воскресіння, ця реальність залишається для нас прихованою. Воскресіння тісно пов'язано з іншою таємницею - Втіленням. Як казав італійський богослов Романо Гуардіні, християнство - це "сама матеріалістична релігія", тобто вона наділяє вищим сенсом людську тілесність, яку сприйняв Син Божий, показавши, що людина є нероздільною єдністю тіла і духу.

Наведемо слова з нещодавнього навчання Папи Франциска на одній із загальних аудієнцій. Воно було присвячене якраз воскресінню плоті.

"Наше воскресіння тісно пов'язане з воскресінням Ісуса, - сказав Папа. - Той факт, що Він воскрес, є доказом того, що воскресіння мертвих існує". "Ісус прийшов серед нас, став людиною, як і ми, у всьому, крім гріха; і таким же чином Він взяв нас з Собою у зворотний шлях до Отця". Бог "знову поверне життя нашому тілу, знову з'єднає його з душею, в силу воскресіння Ісуса". Папа говорить також про те, що це воскресіння починається вже сьогодні: преображення нашого тіла готується вже сьогодні "нашими відносинами з Ісусом у Таїнствах, особливо в Євхаристії. Ми, що харчувалися в цьому житті Його Тілом і Його Кров'ю, воскреснемо як Він, з Ним і через Нього. Як Ісус воскрес Своїм тілом, але не повернувся до земного життя, так і ми воскреснемо нашими тілами, які будуть перетворені в славні, духовні тіла".

"Тіло кожного з нас є відображенням вічності, - сказав далі Святіший Отець, - тому до нього слід завжди ставитися дбайливо, і перш за все необхідно поважати і любити життя тих, хто страждає, щоб вони відчули близькість Царства Божого, того стану життя, до якого ми йдемо".

За матеріалами: Радио Ватикана

Джерело: http://catholicnews.org.ua/