«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти.» (Євангелія від Матея 23:13)

Які люди підуть у пекло?

У пекло, передусім підуть ті, хто, зловживаючи своєю владою, схиляють підвладних до зла силоміць чи спокусою, чи підступом. "Бо суд на вельмож суворий буде" (Муд. 6,5), - говорить Святе Письмо. Це справжні дияволи на землі, до них відноситься слова, сказані праотцю у Святому Письмі: "Як же ж це ти впав із неба, ти блискучий сину зірниці?" (Іс. 14,12).

У пекло підуть ті, хто зловживає своїми розумовими здібностями, щоб відвертати від Бога простаків й відібрати в них скарб святої віри. Ці люди – послідовники євангельських фарисеїв, котрим Ісус Христос говорить: "Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти ти, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим" (Мт. 23, 13-15). До цього грона належить письменники видавці безбожних видань, а також цілий натовп позбавлених віри й сумління людей, що відповідають за формування публічної думки, які свідомо обманюють, зводять наклепи й поширюють богохульні ідеї. Саме вони, втрачаючи душу й ображаючи Христа, служать дияволу, батькові неправди.

У пекло підуть душі, надуті своєю величчю. Вони погорджують іншими, немилосердно кидаючи у них камінь прокляття. Це жорстокі й безсердечні, якщо не навернуться, не знатимуть милосердя від справедливого Господа. "Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя" (Як. 2, 13).

У пекло підуть егоїсти, самолюбці, вельможі, які, занурюючись у достатки й розкоші, думають лише про себе, забуваючи про бідних. І нині їх чекає доля євангельського багатія, що "помер також багатий, і його поховали" (Лк. 16, 22).

У пекло підуть скупі, які, забуваючи про Бога й вічність, думають лише про нагромадження багатств. Будуть покарані й лихварі, які обманом та іншим можливими засобами, проклятими Богом, здобули своє майно. Про них написано "Царства Божого не успадкують" (1 Кор. 6,10)

У пекло підуть хтиві, що живуть, не знаючи докорів сумління, сорому, насолоджуючись розпустою. Вони не визнають іншого Бога, крім свого черева, не відають іншого щастя, крім задоволення своїх грішних тілесних пристрастей. "Їх кінець – погибель, їхній бог – черево, їхня слава у їхній ганьбі, вони думають про земні речі" (Фл. 3,19).

У пекло підуть марнославні та легковажні, які думають лише про забави й розваги. Підуть й так звані "добросердні". Вони забувають про молитву, занедбують Службу Божу, погорджують Святими Тайнами, не плекаючи християнського життя, не думають про свою душу, живуть у смертельному гріху. Світильник їхнього сумління давно згас. "Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви не думаєте" (Мт. 24,44). З Його уст вони почують слова, скеровані колись до нерозумних дів з притчі: "Я вас не знаю" (Мт. 25, 12). Горе людині, що стане перед Предвічним Суддею не одягнена у весільні шати! Бо Він звелить Своїм ангелам схопити такого негідного гостя і накаже: "Зв’яжіте йому ноги і руки та киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів" (Мт. 22,13).

У пекло підуть душі з лукавим й підступним сумлінням, які через нечесну сповідь й святотатське Святе Причастя топчуть й зневажають Пресвяте Тіло і Кров Господа Ісуса Христа. "Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню" (1 Кор. 11,27).

Підуть у пекло душі, сповнені ненависті й жорстокості які не бажають прощати іншим їхні провини. І, нарешті, у пекло потраплять члени масонської секти, а також ті безумці, які вже за життя, будучи учасниками таємних товариств, віддаються дияволу через клятву жити й померти без Святої Церкви і без Святих Таїнств, у ненависті до Ісуса Христа.

Я не стверджую, що кожна з наведених груп людей неодмінно потрапить у пекло. Наголошую лише: всі вони йдуть дорогою, яка веде туди. Сподіваюся, до того, як вони наблизяться до небезпечної межі, навернуться зі смиренням і не потраплять у вічний вогонь. На жаль, дорога у пекло простора і зручна, крім того похила до низу. Достатньо лише ступити на неї, щоб неминуче зісковзнути усе нижче й нижче. Згадаймо слова Ісуса Христа: "Просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять" (Мт. 7,13).

Як слід поміркуй над цим, любий читачу! Якщо помітиш, що ти опинився на цій дорозі прокляття, заради Бога, не зволікай мужньо зверни з неї, поки не пізно!

Псалом 74

Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої. Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо. Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога! Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно, бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того повищує, бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її! А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова, відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

(Матеріал статті взято з книги "Пекло" о.Л.Г. де Сегюр. Регілійне видавництво "Добра книжка". м. Львів)